Без інструкцій

У головної героїні немає імені. Бо вона — це ти, я, твоя подруга, сестра, мама чи бабуся. Вона зібрана з клаптиків. Із різних історій. Із різних жінок. Смілива, та іноді невпевнена. Така, якою буває кожна з нас. Звичайно, в її характері найбільше мене. Бо про власний досвід писати виходить краще й легше.

«Терпи». Я навіть думала спочатку назвати книжку саме так. Бо минулі покоління передавали нам цю настанову, що жінка має терпіти та підлаштовуватися під бажання своїх партнерів. А також міф про те, що партнер має бути один, що не можна кохатися, якщо ти не в стосунках. Не можна відмовляти, якщо чоловік хоче. Можна! Я дозволяю. Живіть у своє задоволення, любі.

Найскладніше мені було писати про мастурбацію та розділи про абʼюзивні стосунки. Перше давалося складно, бо було відчуття, наче я розповідаю про те, про що ніхто не має знати. Це один із небагатьох розділів, під час написання якого я, впевнена, червоніла.

Про абʼюзивні стосунки було важко писати морально. Мені було шкода протагоністку, я згадувала власний досвід і відчувала біль. Мені хотілося сказати головній героїні, щоб вона не вірила абʼюзерові та бігла від нього подалі, але не могла, бо мусила показати це читачам. Я вірю, що як мінімум одна чарівна жінка, яка зараз перебуває в подібних відносинах, прочитає ці розділи, впізнає себе і вирішить урятуватися. Якщо ти це читаєш — дозволь мені обійняти тебе.

Полегшення. Наче вона відверто й щиро поговорила з близькою подругою про всі ті історії, які до болю їй знайомі.

Я б хотіла, щоб читачка зрозуміла: з нею все нормально — і завжди було. Що про цей досвід не соромно говорити, бо він набагато спільніший, ніж нам здається.