Без інструкцій

У головної героїні немає імені. Бо вона — це ти, я, твоя подруга, сестра, мама чи бабуся. Вона зібрана з клаптиків. Із різних історій. Із різних жінок. Смілива, та іноді невпевнена. Така, якою буває кожна з нас. Звичайно, в її характері найбільше мене. Бо про власний досвід писати виходить краще й легше.

«Терпи». Я навіть думала спочатку назвати книгу саме так. Бо минулі покоління передавали нам цю настанову, що жінка має терпіти та підлаштовуватися під бажання своїх партнерів. А також міф про те, що партнер має бути один, що не можна кохатися, якщо ти не в стосунках. Не можна відмовляти, якщо чоловік хоче. Можна! Я дозволяю. Живіть у своє задоволення, любі.

Найскладніше мені було писати про мастурбацію та розділи про абʼюзивні стосунки. Перше давалося складно, бо було відчуття, наче я розповідаю про те, про що ніхто не має знати. Це один із небагатьох розділів, під час написання якого, я впевнена, що червоніла.

Абʼюзивні стосунки було важко писати морально. Мені було шкода протагоністку, я згадувала власний досвід і відчувала біль. Мені хотілося сказати головній героїні, щоб вона не вірила абʼюзерові та бігла від нього подалі, але не могла, бо мусила показати це читачам. Я вірю, що як мінімум одна чарівна жінка, яка зараз перебуває в подібних відносинах, прочитає ці розділи, впізнає себе і вирішить урятуватися. Якщо ти це читаєш — дозволь мені обійняти тебе.

Полегшення. Наче вона відверто й щиро поговорила з близькою подругою про всі ті історії, які до болю їй знайомі.

Я б хотіла, щоб читачка зрозуміла: вона нормальна і завжди нею була. Що про цей досвід не соромно говорити, бо він набагато спільніший, ніж нам здається.